Я захлинаюся в собі, тобі, в житті,
О, Боже правий, я - невільник …
Відчуть тебе … то проситься не лиш душа,
Тобою дихать, бо я - жінка …
І подих твій, як свій, затримати в собі
І підніматись ним у небо …
І пальці змійкою щоби переплелись
І обійняли разом всесвіт …
І шепіт ніжний заколихував би світ
У колисковій непритомній …
А скрипка понесла би звуки ніжні ввись,
Щоб хмарки звабить еннотонні …
Щоби художник написати наш портрет
Хотів в екстазі ерос-творчім …
Й кохання оспівав живого цього смак
Поет в сонеті непритворнім …
І не хотіти більше стримувать бажань,
Своїм табу сказать: я – вільна …
З усіх думок щоб залишилась лиш одна:
Як я тебе кохати хочу …
Щоб запалало тіло, як різдва вогні
Яскраво-тепло-новорічні …
Щоби спустились в заздрості з Олімпу вниз
Усі боги живі одвічні …
Відчуть тебе … то проситься не лиш душа,
Тобою дихати, як жінка …
8.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717053
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.02.2017
автор: Лєна Дадукевич