Очі палають зеленим вогнем небезпечним,
Дивляться хижо на тебе з нічної пітьми.
Кажеш, я - киця, тож буде доволі доречно
Завжди чекати від мене якоїсь біди.
Погляд приваблює сяюча шовкова шерстка,
Тільки характер у мене занадто складний.
Будь обережний, бо я можу з розуму звести,
Поцілувати,
вкусити
чи просто втекти.
Змерзну - притиснусь до тебе, почну муркотіти
Лагідну пісню про щось неважливе - за мить
Ти мій коханий, бажатимеш несамовито,
Щоб я лишалася поруч з тобою завжди.
Розпочалася захоплива гра та жорстока.
Перше змагання - хто перший дійде до межі...
Правил - немає. На щастя - маленький відсоток.
Отже, я - киця,
то ти - мишенятко...
Біжи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717060
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2017
автор: Марина Мирошина