Українські журавлі
(Сонет)
Хоч ближче й ближче до могили,
однак я все-таки поет.
Тож і здіймаю в небо крила,
шугаючи у творчий лет.
Ні розум не стм’янів, ні сили.
Вітчизна, світ та Інтернет.
В бінокль дивиться підпилий
на мене з відстані естет.
Дивися, брате мій. Чого там?
Я – в небесах, Ти – на землі.
Однак одна у нас робота.
Удачі спільні і жалі.
Слідкує ж, крім своїх, й мерзота,
бо ми ж – вкраїнські журавлі.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717180
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Анатолій Загравенко