***

Тріщить  мороз,  штовхаючи  паркани
В  замети,  обважнілі  від  снігів,
Де  сосни  в  білосніжних  кардиганах
Вартують  день    з  небесних  берегів.

І  олівці  бурульок    водяних
Малюють    світло  сонця,  що  не  гріє,
І    безмір,    мов  прозорий  льодяник,
Морозно-сніжно    крізь  віки  світліє.

Та  час  торкається  землі  крильми.
Збирає  лютий  в  дужості  зусилля.
І  в  цих  останніх  проявах  зими
Вже  чується  її  крихке  безсилля.

В  теплі  осінніх  ковдр  із  падолистів
Про  відзимки    вже  мріє  первоцвіт.
Якби  не  ця  зима  холодно-чиста,
Чи  знав  би  ціну  веснам  білий  світ?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717208
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Людмила Пономаренко