Дивишся в ніч-самоту,
Зорі розлиті сповна,
Темну ти п'єш та й до дна.
Зримі незримо світи
Шлях відкривають таємний,
Манять собою іти
Через ті лаври і терни.
[b][color="#b88d4c"]***[/color][/b]
Поміж далеких зірок
Бачиш чиєсь ти сіяння -
Ставиш глибинні питання:
Чом же все так, як сьогодні?
Чом, як учора не буть?
Що ж то за сила любові?
Як зрозуміти всю суть?
[b][color="#b88d4c"]***[/color][/b]
Тиша мовчить в пустоту.
Жди хоч життя або вік -
Часу нічному не лік.
Відповідь прийде сама...
Місяць не зрадить нікого -
Чув він багато питань,
А́ле не мовить ні слова.
[b][color="#b88d4c"]***[/color][/b]
Мов даючи свій урок,
Ніченька вкаже твій шлях,
Жить як на світських полях.
Можеш удосталь питати
Можеш сльозу проливать,
Та житія всі трактати
Тільки тобі написать...
[b][color="#b88d4c"]***[/color][/b]
Дивишся в ніч-самоту
Поміж далеких зірок.
Тиша мовчить в пустоту,
Мов даючи свій урок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717209
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Самотня Людина