Мені минулих літ не шкода,
Пуста це справа – жалкувать!
Боюсь, як пташка, непогоди,
Життя безславно змарнувать.
Занять боюсь я непотрібних,
Екранів різних простоту,
Бо ці маруди очевидні
Безцінний час їдять впусту.
А час – наче вода крізь пальці
Спливає, тане і тече,
Ось щойно ти проснувся вранці,
А день до вечора вже йде.
Що встигла доброго зробити?
Питаю кожен день себе.
Не забувай добро чинити,
Бо час безжалісний не жде…
09.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717289
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Галя Костенко