Перепочинок
(Сонет)
Минає день, та поки ще нічого
вагомого створити не вдається.
Мов сонний розум, спорожніло серце,
а під ногами мов чужа дорога.
То як я міг дожитись до такого,
що ані краплі у моїм відерці?
Украй закостенілі перелоги
леміш, що був надійним, не вгризеться.
Можливо час настав для відпочинку
чи в тім проклята старість винувата,
що я – неначе безжиттєва вата
чи висохла на вітрі стебелинка.
Одначе часу треба небагато,
щоб у вогонь роздмухати іскринку.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717362
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2017
автор: Анатолій Загравенко