Було в діда два онуки,
Він любив їх, брав на руки,
Вчив усього на землі,
Хоч були іще малі.
Вчив снопи в’язати в полі,
Птаха бачити на волі.
Внуки знали гімн з маля,
Не любили москаля.
В них росла в дворі калина,
Це заслуга була сина.
В діда хоч на скронях сніг,
Але внуків дід беріг.
Внуки діда - «рекетири»,
Були справжні командири.
Лиш би йшли разом із хати,
Мусив дід щось купувати…
Шоколадки, часом - жвачки,
В діда видурять заначку.
Каже: «Внукам все віддам…»
Хоч міг випити сто грам…
Справжнє щастя на землі,
Коли внуки є малі,
Бо, як виростуть внучата,
Будуть в голові – дівчата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717369
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.02.2017
автор: Віталій Назарук