Зима лютує за вікном –
Все снігом замело.
Неначе пуховим сукном
Укрилося село
І затаїлося в хатах -
Лиш дим із димарів
Кружляє з вітром - наче птах
Товариша зустрів.
Лоскоче ніздрі дивакам,
Що, забарившись десь,
Не в такт заметеним стежкам,
Промерзлі наскрізь весь,
Бредуть повз віхолу селом
Додому, до родин -
Де пічка дихає теплом
До глибини судин.
Удома тихо, лиш тріщать
Дрова під вітру ритм,
А з комина пісні звучать –
Чудовий алгоритм.
Лютує лютий, бо зима
Ще має всі права.
А весняна ще спить сурма…
Дерева і трава
Не хочуть зеленіти ще –
Хурделиця мете,
І сонце зовсім не пече
І листя не росте.
На все свій час, не поспішай –
Нехай промерзне грунт
Природних циклів не рушай,
Не потурай на бунт.
Нехай ще сипле з неба сніг –
Волога для полів;
Та й теплий для звірят барліг
І деревних стволів.
10.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2017
автор: ПВО