Дню навперейми поспішає вечір,
Стежиною поскрипує зима
І дуб старезний обрій вклав на плечі,
І скрипотить в задумі жартома.
Заграва макоцвітом розлилася,
Окраєць сонця ледь-ледь вигляда,
У кудлах верховіття уляглася
Вже перша зірка,й в шибу загляда.
І димарі кужіллям задиміли,
А хвірточки застужено скриплять -
Господарів своїх з роботи стріли.
З-за рогу місяць вийшов погулять.
Мороз гіпюр розкачує по вікнах
І місячно підморгують шибки,
І вклався холод у патлатих вітах
Й до ранку буде спати залюбки.
І все село в натомі спочиває.
Завія приблудилася з мішком
І жменями легенько засипає
Вчорашній слід на стежечці сніжком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717440
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2017
автор: Світлана Ткаліч