Кучері чорні і очі, як небо нічне,
Ціла галактика в них, - чарівні та лукаві.
Тіло звабливе, красиве, а серце - брудне...
Дні твої тонуть у віскі, сигарах та каві.
Ти прогуляла кохання й шукаєш нове.
Другий... Четвертий... Десятий... Який по рахунку?
Що за людина під маскою цноти живе?
Що за отрута в твоєму, мегеро, цілунку?
Наче гадюка - вповзаєш у іншу сім'ю,
Грієшся у чоловіка чужого на грудях.
Поки нарешті не вчуєш жадане " люблю ",
Й здобич свою не покажеш із гордістю людям.
Вас так багато, у кожної - доля своя,
Вам невідомі ніякі чесноти й границі...
Тільки в мужчин захотіла спитати враз я:
Чим вас так ваблять ці хтиві, дволикі блудниці?
Ніжністю рук? А чи хитрістю лагідних слів?
Може красою? Та знайте - вона швидко в'яне.
З часом, як ниточка рідна, у плетиво снів
Те повернеться, що вам було дійсно кохане.
10.02.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2017
автор: Богданочка