[i]« Нас было много на челне…»[/i]
О. Пушкін
Слова не убивають,
аж поки не почую,
який то я ніякий і лихий.
А що душа? Чекає,
коли почимчикую
у інший край далекий і близький.
Украдене у себе
уже не має краю.
Але до середини досягли.
Радійте, що у небі
ніхто не запитає,
в якому світі іноді жили.
Усе тече ...в минуле,
де і його – немає,
і не рятує скеля у біді.
Трухлявіє у мулі
мій човен і линяє
вітрило біле у мутній воді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717512
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2017
автор: I.Teрен