Щось,- колошматить мені душу!
Ні в думах радощів, ні в слові...
Бо, тільки й знаю я, що мушу
Кулак тримати наготові!
На жаль, до того – не звикати!
Все маю бачити і чути...
Ні, я не хочу бути катом...*
Але, й рабом – не хочу бути!
Мені б, не руки в плечі... Крила!
Щоб я розправив їх над світом,
Щоб стало, врешті, мені сили
Кудись, у світлий день летіти!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2017
автор: Андрій Бабич