Як важко порою буває,
Коли в невеликий тил,
Стріла,мов вогонь проникає,
І палить все те, що любив.
Чия це стріла, і навіщо,
Летить прямо там де болить?
Невже той хто знає найбільше,
До цього руку приложив.
І шансів немає ніяких,
Лишитись живим у печі.
І може не буде вже більше,
Тут сил залишатись в в вогні.
І тут розуміння приходить,
Що слабка твоя є броня.
Ти сильний тільки на вигляд,
Насправді ти просто дитя.
Нічого не розумієш,
Не можеш ти це зрозуміть.
Як той хто любить найбільше,
зміг стрілу запустить?
Не смій супротивлятися болю,
прийми поразку свою,
Признай ти величність Бога,
і неміч людську свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717565
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 11.02.2017
автор: Tarik