Цій лавці ,мабуть, років чи не з двадцять,
Колись на ній і місця не було.
Де ділось все? Роки минуле гасять,
А спогади у серце занесло.
Оце і все. А лавка тихо плаче,
Її ще дід з любов'ю будував,
Тепер по ній маленька білка скаче,
Та дід ще сяде, нераз весну згадав.
І відчуває радісну годину ,
Коли збиралася на лавці вся рідня,
Лилася пісня. Випроставши спину-
Він був господар! Сідлав свого коня!
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717591
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2017
автор: горлиця