Сіяй зоря, сіяй рідненька,
Де сонць незлічене число;
Веди мене, як очі Неньки,
Замінюєш мені крило.
Душа і небо все ж єдині,
В просторі Божім летимо.
Земних доріг сліди є винні,
Як каятись не мусимо.
Шукати спокій тут наївно,
Життя земне, як у вогні.
Десь Шлях Молочний в висях лине.
Пітьма і Світло тут в борні.
І пошук Істини в тумані
Ціною вчинків, думки, слів –
Без заповідей, як в омані,
А без Любові – злоба й крів.
Сіяй зоря, сіяй рідненька,
Освітлюй в мороці нам шлях.
11.02.2017р.
Авторський переклад
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2017
автор: Променистий менестрель