Від’їжджаєш. Холодний перон.
Почуття шаленіють, як злива.
Яв блакитна чи райдужний сон,
Де була я щаслива!
Захлиналася щастям п"янким,
Щоб напитися зілля до скону.
Не впилася.Розгойдує дим
Закулісся перону.
Стигла осінь готує вохру́,
Мідь і золото змішує в чані.
Я без тебе, напевно, помру.
Відгорю у стражданні.
Ще хвилина якась - і у путь!
Неможливо серця розімкнути…
Ти благаєш: не плач, не забудь…
Не посмію забути.
Жар твоїх невблаганних долонь…
І байдуже, що думають люди.
Ще я встигну в останній вагон –
Ну а там – будь що буде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2017
автор: Ніна Третяк