цілушкою притчі старої
біліє спокійний лютень
на виднокіл розсипаю
зелений лоскіт смутку
гойдає сорочку біле село
закутане в кучері вітру
мені надто тихо
йому надто квітно
буйнішаю спомином синім
що ладаном пахне ліниво
записує пуп'янок весну
в мелодію ліри несміло
долонями вловлюю безмір
з-під крил маленької птахи
зима уже молить додому
людині ж
не вільно
літати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2017
автор: Нова Планета