Куди не глянь — сніги, сніги...
В бурульках — кришталеві сльози.
Так плачуть в лютому морози,
Заковані у ланцюги.
Розвій із білих пелерин
Перетворився у намети.
Чомусь не пишуться сонети, —
Накрив їх сніжний серпантин.
Пречистий смуток і в ріки:
Весни чекає, жебоніння.
Ось-ось настане потепління,
Нові відкриє острівки. 11/02/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717860
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2017
автор: Lana P.