Принишк замріяно будинок
В обіймах зимної пітьми,
І в цьому долі є відтінок,
Ми ж досягли її мети!
Замерзлі, у пітьмі кімнати,
Позбувшись сорому й жалю,
Більше нема чого ховатись,
Ми визнали цей наш аншлюс.
Багаття хрускіт у каміні,
Хурделиць танці за вікном,
Мов переливи Паганіні,
Вина багрянець гріє кров.
Та твоя постать ніжно гола,
Що тінню звилась на стіні,
Все, що підвладно моїй волі:
Ми тут, ми зараз, ми одні!
Бажань сплетіння - поклик волі,
Бажань сплетіння - хміль і біль!
Здійсним, скорившись теплій долі,
Тепла розподіл між двох тіл!
Най буде потім те, що буде,
Зима плете холодні дні,
Та нам цей вечір не забути,
Бо ми тут, зараз, ми одні!
зима 2017 © #К_Шепот
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2017
автор: К.Шепот