Знаєш, твоєї ніжності стане
На півтори сотні літ.
І, якщо трапиться щось погане,
Навіть, якщо перевернеться світ
Твої долоні іскритимуть полум'ям
Твої очі метатимуть блискавки і громИ.
Я знаю, що мої під тобою стогони
Не дозволять тобі спалити мости.
Долоня на третім шийнім хребці...
В тобі стільки стільки сили і мужності.
Здається, що ти тримаєш мене всю у руці.
Так, шо серце тихо всміхається й мружиться.
Все нутро у долоні твоїй зжимається,
Калачиком скручується, хова носа у лапи.
Знаєш, мені так палко і ніжно тебе кохається,
Що хочеться про це на весь світ горлати.
У тобі стільки спокою й холодного розсуду,
Що стало би на декілька Антарктид.
А у мене в душі гори побитого посуду.
Я тебе так кохаю, що буває аж трохи болить.
В твоїх венах тече мій пульс, мої тяжкі години.
Ти так далеко. Під стогони гармат
Ти засинаєш, хоч поруч бути я повинна.
Торкатися плечей. Ковтати аромат.
Ти повернись. Не вітром. Не росою.
Ні грозами осінніми. Ти сам прийди.
І принеси мою любов з собою.
"Люби мене. Нікого не люби".
#Олька_Оленька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2017
автор: Олька Оленька