Упасти в транс від святості мінору
І десь пливти морями тихих нот.
Всередині вібрації, мов стогнуть,
А мрії суджені на ешафот.
Ледь чутно смертні крики тво́го хору.
Він зве уже в останній епізод.
І паства жде не тіло, вбите горем,
А душу, що пізнала вдосталь код.
Та коди — довжиною у життя.
Заплаче ненароджене дитя
І старцем вмре на по́стілі розлуки.
Усе із пам'яті зітреться вщент,
Як сон, єство, ціною, наче в цент,
Пощезне в землях сіро-чорних звуків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718069
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 13.02.2017
автор: Самотня Людина