Важко бути собою,
коли тебе вже нема.
Важко прощати,
коли душа вже німа.
Важко вилізти з себе,
коли вогні ілюзій згора.
Ширма спала,
і не такі солодкі вже слова.
І люди не ті,
котрими здавались у світлі вчорашнього дня...
Заритись в намисто брехні,
хотілось мені.
Та правда прийшла,
і каменем обернувся я..
Пролежав віки,у гради і морози.
Так і пропав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718230
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.02.2017
автор: Меч Скіфський