[i]Коли життя неначе стара хвойда,
Зрадить Тебе з кимось іншим...
І небо мовчатиме як німий партизан,
Посилаючи хмари наліво й направо...
І в шинку не вистачить вин,
Щоби залити горе сповна...
І вийдуть невдахи із марева ночі,
Проклинаючи світ нікудишній...
І станеш героєм програної битви,
Яку ніхто нігде не згадає...
І друзі заклопотано скажуть :
" Вибач, не маю часу..."
І підеш по тій же дорозі,
Вмощену гвіздками - людьми...
І падаючи в ту ж пастку,
Мучишся болем столітнім...
І все, що лишилося опісля,
Це - крик у порожнечу :
" Вставай та йди ! Вставай та йди ! "
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718261
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.02.2017
автор: Мандрівник