[u](Подяка-присвята Іванові Семанюку)[/u]
У Тебе я позичив псевдонім,
Моєї прабабусі брате рідний.
Себе впізнав у образі Твоїм –
Твоєї пам’яті я хочу бути гідним.
Ти новеліст – Стефаниковий брате,
У спілці Лесь Мартович ще із вами.
Вас у «Покутську трійцю» об’єднати
Дозволили палкі народні драми.
Ви, як спартанці, були лаконічні
(То для панів романи про любов).
Проблеми піднімалися одвічні –
Земля, свобода і за них пролита кров.
Народу гідним сином був, Іване
(Тебе на честь Хрестителя назвали).
Ти мав у грудях серце полум’яне –
Потомки вдячні пам’ятник поклали.
Селян простих «мужицький адвокат»,
Що у суді вмів правду відстояти.
Ти для убогих во Христі був брат
(За це Тобі тепер від Бога плата).
Псевдонімів всього лиш кілька мав
(Минає час – міняється людина).
Ім’я Марко собі ти творче взяв –
Спочатку – Легіт*, потім – Черемшина…
* Легіт – легкий приємний вітер (гуцульський діалект).
Марко Легіт і Марко Черемшина – літературні псевдоніми Івана Семанюка
(1874-1927), рідного брата моєї прабабусі Єлени (Олени).
© Marco Lehit
14.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718265
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.02.2017
автор: Marco Lehit