Старі рани завжди ниють в негоду,
і я знову сідаю писати про тебе.
Поки небо проллє по краплині усю свою воду.
Поки знову вийде сонце на втомлене небо .
Чомусь вірші хочуть писатися лише тобі,
Навіть коли тримає мою руку той хто далеко не ти .
Проїдають дирку в моїй голові.
І лягають рядками на потерті блокноту листки.
І немає сенсу змінювати усе навкруги.
Забивання думок чимось іншим, нічого не змінить.
Наші спогади зараз-сумні казки
Старі рани всерівно в негоду ниють
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2017
автор: Петрик)