Явища природи... Як вони нам нагадують
наше життя! Хочемо ми того чи ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Зимова млява… Хоч тріщать морози,
І кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових хуг невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютнів,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи статечності снаги….
І вже в очах – немов ті добробати,
Що на амвон доладність принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу свіжу, вистраждану суть.
Хоч в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні, що нам не вороги.
І зникне враз тупа контраверсійність*
В історії природи і держав,
Бо аватар** – не схимник, а месія –
Ланцюг скує для міжсезонних мляв![/color][/b]
15.02.2017
*Те, що неоднозначно трактується.
**Боголюдина. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.02.2017
автор: Олекса Удайко