Коробка

Зростаєм  у  ящиках  з  твердими  стінами,
Очі  щоночі  у  стелю  впираєм.
Ось  воно  небо  вапняне,  побілене,
Мовчки  у  скроні  нам  страх  заливає.

Ось  воно  світло  в  бетоні  заковане
З  кулі  скляної  впивається  в  нас.
Разом  в  коробці  живем  зачаровано,
Тихо  й  невпинно  пливе  для  нас  час.  

Бродимо  сенс  віднайти  намагаючись,
Тіло  й  свідомість  наповнює  втома.
В  простір  кубічний  щодня  повертаючись,
В'язнями  вік  доживаємо  дома.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718357
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2017
автор: Олексій Сонях