Неможливо любов заслужити,
Вона небес безцінний подарунок.
Хто вміє безкорисливо любити,
Душі той відшукає порятунок.
Любов – несправедливість абсолютна,
Що часто без взаємності буває,
Як темрява гордині каламутна
Через байдужість серце огортає.
Любов одна лиш укріпляє віру,
Коли у відчай кидають невдачі.
Лише вона відроджує довіру,
Коли душа від безнадії плаче.
Любов терпінням серця біль лікує,
Вона бальзам цілющий від страждань.
Блаженний, хто любов свою дарує,
В нелегкий час гірких розчарувань.
Любов не дасть душі занапастити,
Що тоне у спокусі і обмані.
Вони лиш здатна, як маяк світити,
Тим хто бреде в ненависті тумані.
Любов для того, щоб її давати,
Лише на ній тримається весь світ.
Хто хоче щастя у житті пізнати,
Хай береже любові заповіт…
© Marco Lehit
15.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718361
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2017
автор: Marco Lehit