Вдихни життя на повні груди,
Вдихни і подих затамуй.
Нехай ця мить коротка буде
Її нізащо не змарнуй.
В одвічній боротьбі добра і зла
Давно вже стерлись рамки і бар’єри,
Та не забудь, що мить життя – свята,
Дорожча за розкоші і кар’єри.
Хитросплетіння часу бережуть
Історії заплутані маршрути.
Хто ми? Куди вітри женуть
Все те хороше, що ми хочемо забути?
Мерщій в дорогу, вітру навздогін!
Твій поїзд від платформи ледве рушив,
Ти наздогнати встигнеш, лиш не стій,
Доки твій задум острах не порушив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718446
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2017
автор: Irida