[i](Поезія розчарованого серця)
[/i]
Лежить троянда синя на снігу –
Така прекрасна у своїй гордині.
Моє кохання втратило жагу –
Самі по собі ми тепер віднині.
Небесний погляд голубих очей –
Чому мене він вже не зігріває?
В них тільки холод зоряних ночей –
В розчаруванні серце завмирає.
До мене вже не з’явишся у сні –
З Тобою я прощаюся незримо.
Ти зверхньо посміхаєшся мені –
А я свій смуток загортаю в риму.
Холодною байдужістю розбила
Ти келих ледве теплого кохання.
Безжально по снігу його розлила –
Загинули останні сподівання.
На заході побачив я зорю –
Маяк надії в лабіринтах долі.
З натхненням я поезію творю,
І серце вже не відчуває болю.
Душа нестримно лине в майбуття,
Де щастя у взаємності чекає.
Там в унісон звучать серцебиття,
Коли мелодія кохання залунає…
© S.Nemo
15.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2017
автор: Finist