Де ти крила свої залишив?
Вирвав хто, чи віддав на поталу?
У недолі у приймах зухвалу
Ніч шалену на друзки кришив, -
Де ти крила свої залишив?
На спині запеклась у смолу
Чи то кров, чи таврована пам"ять?
Забинтована в зношене рам"я
Чинить спротив любові, не злу.
Зло чигає і тягне в імлу.
Обіцяє всевладдя і рай...
Тільки де ті едеми, - у пеклі?
Тіло трусить і губи зашерхлі,
Зупинися!..і крила шукай;
Сонце темний випалює край.
Кажеш, - пір"ячка вже не знайти...
Зарубцюються рани криваві,
У пекельній палаючій лаві.
Згинуть всі: і двоглаві й триглаві,
А залізо дістануть з води,
Загартоване, - злу не годи.
11.02.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718503
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2017
автор: Ліна Ланська