Ти понуро стоїш в самоті,
І наївно на когось ще ждеш…
Та повз тебе проходять не ті
В міражі Вавілонських веж.
Пробігає повз тебе табун
Буревійних строкатих весен.
В безкінечних потоках табу
Човен твій ледь пливе без весел.
Та у плині турбот і гризот
Тобі доля прошепче на вушко-
Не такий і страшний горизонт-
Вже видніється берега смужка!
© Володимир Присяжнюк
16.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2017
автор: Володимир Присяжнюк