Жодні палаци величних століть не вмістяться в міцних обіймах, жодні подарунки не досягнуть вартості сяючих від щастя очей, жодні бали не милі, коли не танцюєш під мелодію найчарівнішого дзвінкого сміху, жодний вишуканий будинок не принесе стільки затишку, як мила посмішка і потиск ніжної руки. Жодна розкіш цього світу не зробить тебе щасливим, коли ти одягаєш маску радості, а в душі блукаєш тунелями самотності, коли тебе люблять за щось, а просто так- ти усім байдужий, коли твої сльози затоплюють внутрішню порожнечу.
А достатньо просто зоряного неба над головою, теплого дотику вітру, сюрчання коників у вечірній тиші і, щонайголовніше, у всій цій нірвані відчути подих рідної людини.
Бережіть близьких своєму серцю людей, не замінюйте їх на щоденну суєту і біганину, на папери, графіки, відрядження, на тих, кому до вас жодного діла. Не обмежуйтесь електронними рядками холодних посланців.
Скажіть і не раз скажіть, а головне щиро:"Як сильно я тебе люблю!..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2017
автор: TearPrincess