Часопростір

     «Пробачте,  друзі  мої,  
         надлишкову  схильність  до  цієї  книги...»
                                                               (Григорій  Cковорода)

Життя  –  це  потріпана  книга
З  видертими  сторінками
(Бракує  найцікавіших  розділів)
Життя  –  це  драма,
Яку  написав  схоласт  Сорбони  –  
Компілятор  літописів
Війни  Столітньої,
Трубадур  шляхів  розбитих,
Драма  чи  то  мелодрама
З  трагічним  початком,
З  фіналом  незрозумілим
Чи  то  з  його  відсутністю,
З  тьмою  замість  завіси.
Життя  –  це  верлібр
Поета-сухотника  з  Парижа  дощу
Чи  то  скрипаля  сліпого,
Що  не  знає  нотної  грамоти
І  грає  свої  мелодії  –  
Свої  нескінченні  ноктюрни
Тільки  по  пам’яті  ночі
(Не  своєї,  навіть)
(І  то  уривками  –  все  уривками).
Життя  –  це  роман
Без  кінця  і  початку
З  дірявою  обкладинкою
(Миші  прогризли),
У  якому  герої
Свої  імена  забувають
(А  яке  воно  –  імено  моє?)
І  вже  ніколи  не  згадують,
А  я  мандрую  з  одного  століття
До  іншого  –  такого  ж  приблудного,
То  в  одному  човні-тілі,
То  в  іншому.
А  тіні  навколо  ті  самі,
Що  в  часи  Чорної  Моровиці,
Що  в  часи  перших  птахів  залізних,
Що  в  часи  ковалів-анахоретів.
Тіні  (чи  то  душі)
Змінюють  свої  тіла-шати,
Тіла-кораблі,  тіла-кокони,  тіла-лялечки,
І  все  лишаються  тими  самими.
Все  забувають,  все  марнують
І  гублять  слова  намистини
В  морі.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2017
автор: Шон Маклех