Сумує липа за лісами:
-Карпатські гори чом лисіють?
Хоч і не стали ще степами,
Але не так вже зеленіють.
Ще є красуні тут смереки,
У прямовисній непокорі –
Нащадки прадідів далеких,
Що тішать в радості і горі.
І буки ніжним, тихим листом
Все щось шепочуть на дорогу
І з потаємним, дивним смислом
Все сиплють "буквами"* під ноги.
Іще дуби, міцні, мов кручі,
Стоять у ліса на сторожі,
Та мало їх старих, могучіх,
Застигли велетні в тривозі.
Сумує липа за лісами:
-Куди мої поділись діти?
Чому вже не шумлять між нами
Веселі і пахучі липи?
Чиє хижацьке, заздре око
На вас закляття наложило,
Чия рука чужа й жорстока
Оцю лісну красу згубила?
Я вже стара і все я знаю,
І знаю – їм це не минеться,
І їхня жадібність і заздрість
На їхню ж кару обернеться!
* "буквами" - на Закарпатті місцеві мешканці називають букові горіхи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718664
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: Уляна Стринжа