Дике Поле
(Сонет)
Чарівна первозданність в Дикім Полі.
У ріст людини стебла бузини.
І свіжо, й гірко пахнуть полини,
що їх умили роси прохололі.
А васильки і маки на роздоллі,
де в невгамовних співах цвіркуни.
В долинах, між розливів, валуни.
З дерев – лиш верби й нагорі тополі.
Туди, де плин джерельної води,
людські та кінські все ж ведуть сліди
від схованих зимівника і хати.
Нечутно ворог не пройде проклятий.
Сигнал зуміє варта передати,
щоб Україні не зазнать біди.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718697
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: Анатолій Загравенко