Коли в багні – надії, почуття,
тавро ганьби знічев'я не зітреш.
Щодень новини нашого буття, –
мов кварта дьогтю у прокислий фреш.
Цим пійлом вже напоєні ущерть,
брехнею нагодовані сповна!
Усе – наперекіс, все – шкереберть:
мільярди – жменьці, іншим всім – війна.
Грабунку не спиняється чума,
цей кровожерний жадібний дракон,
бо в краї влади гідної нема,
й не діють ліки головні – закон.
Тож мусять добровольці йти на штурм –
перекривати контрабанді хід,..
аж знявся ґвалт олігархічних юрм –
так "вболівають" (раптом!) за нарід.
О владний оп'яняючий дурман,
затьмарюючий пам'яті штрих-код!
Невже направлять військо на народ?!
Невже нічому не навчив Майдан?
17.02.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718709
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: Світлана Моренець