Про зірку з неба я не мрію,
Вона для мене тільки як маяк –
В нічному небі втілює надію
Життєвого шляху дорожній знак.
Вже вкотре першу бачу я зорю,
Яка на захід вказує дорогу.
Там, вірю, долю я знайду свою
І дякую за це я щиро Богу.
Повернуться із вирію лелеки,
І принесуть на крилах нам весну.
А поряд десь кохання недалеко,
В передчуті ніяк я не засну.
З’являються з-під снігу перші квіти,
Тендітні, ніжні, сповнені любові.
Вони дають мені наснагу жити
Й радіти цій можливості чудовій.
А на ріці недавно скресла крига,
Тече вода нестримно, як життя.
В душі моїй почался відлига
І вже назад немає вороття.
І про кохання ніч мені шепоче,
Тихенько, щоб його не розбути.
У сон поволі поринаю я охоче
З надією кохання там зустріти…
© Marco Lehit
17.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2017
автор: Marco Lehit