Ну, де ж ти, сонце, заховалось?
Мла лиликом висить над лугом.
Душа зігнулася, убралась
У тугу.
Куди свій диск ти закотило?
В яку-таку хатину-буду?
Щоку до кого притулило
В полудень?
Дім мерзне, саду чорні вила
Дим тягнуть з комина гортані.
Пернаті звуки погубили
В тумані.
І лиш ЛЮБОВ, що після змагу
Зі злом
Зашила в серці діри,
Дарує дню ковток наснаги
І віри...
***
Потішу вас, поки писала,
Догану виніс сам Всевишній
Світилу. Хмари розіпхало
І вийшло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)