Люди втікають від правди,
Сила вмирає від слів...
Вівці їдять пропаганду
З круглих столів...
Тиша гине від шуму,
Світло огорне пітьма;
І, як би ви добре не чули,-
Слухати треба слова.
І, як би від снів не померти,
Щоб душу не бити об ніж?
І, як з голови це стерти?
Скоріш...
Совість зникає від вчинків,
Життя не буває без втрат:
Всі так шукають новинку
Серед старих балад.
І кожному, знаєте, важко-
Всяка собака скулить;
Посмішку тримають підтяжки,
Спину - ця довга нить...
І всяким керують способом,
Гадаєш, ти автор цих дій?
Тут рухають навіть розумом,
Свою правду кидають тобі замість мрій.
Є безліч на світі факторів,
Змирились всі вже давно,
А я щось не хочу, чи як воно,
Щоб нас тут змішали з лайном!
А я щось не хочу з прапором,
Не хочу кричати про щось;
Я просто не хочу з натовпом
Розбитих на добрих та злих "когось".
Скинутих в яму вириту,
Покриту зверху великим "ніщо"...
Комусь це буває вигідно,
Коли ми без толку кричимо...
Кипить там розпечена лава,
Купаються люди без мрій:
Ми знаєм права, не маючи права;
Ми маємо думку, та сумніваємось в ній...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718746
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: Alex Storozhuk