Я не поет, але пишу вірші,
бо хочеться багато що сказати.
Без викрутасів, просто, від душі,
колись таким мене родила мати.
Я не поет, хоча поезію й люблю,
та пишномовних не пишу сонетів.
Впаде хай небо, а все рівно не терплю,
нещирих і чванливих я поетів.
Я не поет, але люблю народ,
свій край, село і місто – Батьківщину.
Не звик водити словом хоровод,
та подумки завжди до неба лину.
Я не поет, хоча щемить душа
за наше сьогодення, за майбутнє.
Пишу, немов іду по лезу я ножа,
бо почуття самозбереження відсутнє.
Ні, все ж поет, бо серце знов болить
за долю молодих і України.
Пишу щоденно, майже кожну мить,
й писати буду аж до домовини.
14.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021413166
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718816
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.02.2017
автор: Олександр Мачула