Злетіла б птахою в високе, синє небо,
Крильми обняла б просині життя,
Лишень на мить торкнутися до тебе,
Лишень на мить відчути вороття.
Вдивитися в твої, хлопчачі очі
І по- дорослому засмагле вже життя,
Де запах тіла... шин згорілих ночі,
В снігах застиглих вічне забуття.
Торкнула б світ, забутий нині Богом,
Крильми накрила б все твоє життя.
Небесна Сотня... дім і сад, і стогін,
Єдина мить, в ній пострілу сльоза.
Я, вже не я- лиш вічність із журбою
І ти, не ти - зірки усіх небес,
Злетіла б птахою до неба із тобою-
Разом з тобою несла б вічний хрест.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718849
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: Леся Утриско