У душу сліз не наливай мені.
Дощем весняним злий хмільну жагу,
Щоби спекотно заплітались дні
І проліски кохались у снігу,
І падали у серце навісні,
З бентежних снів захекані думки.
Скарбничку суму кинь у чужині,
Чи зачини її на всі замки.
Ключі згуби, скрути в тугий сувій
Сум"яття душ, від болісних прощань.
Сточила ніч в безжальності німій,
Надію... залиши останню грань.
Не дай ступити на вузький карниз, -
Цвірінькає квітнева метушня,
Гойдає пристрасно, угору - вниз.
Щоб не сколола ніг суха стерня -
Багаттям запалає шалу хмиз,
Згорить у попіл сиза туга стум.
А залишки мережаних зажур
Не упізнає і столітній сум -
Дві наші тіні виплетуть ажур -
Одвічного злиття стрімку ясу.
Щоби спекотно хвилювались дні
І проліски кохались у снігу, -
У душу сліз не наливай мені,
Зливай дощем хмільним п"янку жагу.
18.02.17.
[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2017
автор: Ліна Ланська