Горить запалена свіча
Вогнем молитви, віри і скорботи.
Убивча куля до плеча
Торкнулася, хлопчина впав навпроти.
Лунали постріли катів…
Щити, мов сито, в дірах дерев’яні.
На Інститутській птах злетів
Весь білий, крила лише мав багряні.
І дим, мов змій, торкнув крила
І птаха не пускав злетіти в небо.
Фото й запалена свіча
Кричали в світ: «Ще жити, жити треба!»
І знову постріл, знову біль,
Нові свічки палають тихо, тихо.
Цей щит для ката, ніби ціль…
Не знає він, яке накоїв лихо.
Горять запалені свічки
Вогнем молитви, віри і скорботи.
Сплелися квіти у вінки,
На Інститутській хлопець впав навпроти.
18.02.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718959
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: Східний