Молилася, молюсь - молитись треба!
Вивчаю Божі істинні слова,
Бо знаю, що для людства це потреба -
Творець наш Бог, над нами Голова!
Ми глина лиш в руках Його, ми з праху
Прийшли у світ... Він дихання нам дав.
Без Нього все іде завжди до краху,
А Він бажає щастя нам й бажав.
Життя лиш з Ним, в Його благословінні,
Тому й молюся щиро кожен раз.
Я хочу бути з Ним в однім сплетінні,
Навчаюсь слухатись, цінити даний час.
Ось і тепер схилилася, шукаю
Його присутність, щоби чуть слова,
Я ними наповнять себе бажаю!
А Дух в мені, мене Він обвива...
- О, Отче наш, у серці біль з’явилась
За тих людей, що не Тебе зовуть...
В мені Твоя любов вже зародилась,
Я помолюсь, мо, Ймення призовуть?
Ти світло дай мені в життя, в служіння,
Щоб люди бачили Тебе в Твоїм диті,
Хай і вони живуть в благословінні,
Захочуть бути поряд, в світлі йти,
І відцураються ганебного, зоставлять
Всі грішнії діла - бажання дай,
Нехай на перше місце Тебе ставлять*,
Щоб мирним і щасливим став мій край!
18.02.2017
*" Шукайте ж найперш Царства Божого й
правди Його, а все це вам додасться" -
Біблія, Матвія 6:33.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718976
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: Людмила Дзвонок