***
Ні, матусю, тобі щодня писати я не буду,
Й щодня я не зможу дзвонити тобі.
За тебе згадаю і знов зажурюся.
А небо багряно палає в вогні.
Пробач, але так і не вмію брехати.
Про те що я бачу – мабуть, промовчу.
Ще й досі у снах полюбляю літати
І ту безтурботну дитячу весну.
За мене щодня ти так рясно молилась.
Я вдячний, бо чую молитву оту.
Так хочу, щоб ти перестала журитись.
Хай Бог визначає долю мою.
Не плач, дуже прошу, бо я повернуся
І ніжно, та тепло тебе обійму.
Моя люба нене, рідненька матусю!
Найбільше у світі тебе я люблю.
10.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718981
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: V.Gapcic