Осіння весна – не квітне й не гріє,
приходить й шукає тепла, як і ми,
десь глибоко в серці море сіріє
і холодом віє з боку зими.
Осіння весна – молода і вродлива,
не винна, що в сутінь туманну іде,
гримить і заводить поранена злива,
листками і мохом дорогу пряде.
Осіння весна – не чекає й не гляне,
на того, хто мовчки ззаду стоїть.
Вона одягає щось сильно багряне
і просить притулку в минулих століть.
© #КорицяМедова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2017
автор: Кориця Медова