А скрипка грає, серце крає …
І звуки ніжні в світ летять,
Душа із ними зомліває …
Загублений шукає рай …
Закрутять ті мене, як вихор,
В полон до себе заберуть
І з ними разом можу все я!
Забути світ … й себе забуть,
Забутись в звуках і згоріти!..
Що може бути вищим ніж
Себе всього віддати щиро
І без підступності любить …
Без каменя за одворотом
Іти сміливо по житті ,
За друга, як води напиться,
Всю душу виложить в борні …
Дитину виростить і дать уміло
Їй цілий світ живих надій,
Хоч одного зробить щасливим
На цій загубленій Землі …
І линуть думи мрій простором,
І кроять, творять новий світ …
Горіти в звуках – то блаженство
Не потребує лишніх слів …
Лиш відчуття, з життям дотичні,
Й оживше серце з ними в тон,
І Всесвіт звуки ті підхопить,
Зігравши з ними в унісон …
А скрипка грає, серце крає …
І звуки ніжні в світ летять,
Душа із ними зомліває …
Лиш, скрипко, грать не перестань …
6.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2017
автор: Лєна Дадукевич