його немає тут...колись давно
покинуто межу неповертання
як він тепер ? - та майже все одно!
уже як сон - моє шкільне кохання...
у когось старі фото зберіглися -
забутий щем, і щастя, і надія...
і очі...юна постать...кожна риса -
прекрасна і таємна світла мрія...
дивлюся - тут говорить - хто?
і що я так напруженно шукаю ...
(тепер мені, здається, все одно!)
та я ось-ось потрібне пригадаю:
тривожні відчуття і кольори
нездійснених цілунків забуття
бентежний сум весняної пори
...миттєвість - там, і знов - за цю межу
невороття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2017
автор: Zinthenko Olena